Чорнобиль не має минулого..
Дзвони Чорнобиля 1986 – 2022
26 квітня
– дата, яка стала для всіх наступних поколінь українців „чорною”.
Що це за
дата? День Чорнобильської трагедії.
Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні
ці слова відлунюють у наших серцях гірким болем.
Про жахливу подію важко
згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо
молодих.
Не можна про це не
сказати,
Мовляв, це було вже
давно.
Перед очима
батько-мати,
І Україна, і Дніпро.
Не можна ні про що
мовчати,
Горить тривогою чоло.
Птахи складають гімн
весні,
Всміхаються до сонця
квіти,
А пам’ять лине
в моторошні дні,
Гудуть жорстокі дзвони
квітня.
Було собі місто Чорнобиль.
Затишне, красиве. Та біля нього побудували атомну станцію. І недогледіли її.
Сталася аварія на атомній
станції. Багато земель України стали брудні. На них не можна сіяти, пасти
худобу. На заражених землях нікому тепер не можна жити. Ті землі треба тепер
лікувати. Чорнобиль – тепер велика рана України.
Чорнобиль походить від назви
гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім –
місто, а згодом – і атомна станція.
26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці
Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Рівно о 1 годині ночі 23 хвилини 40 секунд,
коли всі спали спокійним сном, над 4 реактором Чорнобильської атомної станції
вибух розірвав нічну тишу. Ця світова аварія принесла з собою лихо, страждання
багатьох поколінь, розруху, зруйновані долі людей, смерть. Значне забруднення
радіоактивними речовинами великих територій України, Росії, Білорусії та інших
країн. Минуло вже багато років, як все це сталося, але людська пам`ять знову і знову повертається до страшних подій тієї
ночі. В ніч на 26 квітня 1986 року на зміні було 90 чоловік. Всі до одного з
честю виконали свій громадський обов`язок. Всі вони знаходилися у зоні високої
радіації. Вони мали право відступити, але не покинули своїх робочих місць, хоча
це було дуже ризиковано для життя. Люди зробили все можливе, щоб врятувати
станцію від руйнування.
Душевні, добрі, сильні, вперті –
Змогли стихію подолать.
Комусь прийшлось назавтра вмерти,
Комусь – ще довго помирать.
Бій без траншей і без окопів…
Він увійшов у пам’ять літ.
Спасли чорнобильці Європу.
А може, цілий світ.
Біду небачену зуміли,
Від долі людства відвести,
А на чорнобильських могилах
Безмовні виросли хрести.
Відвага…Для пожежника – це професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось
так тієї трагічної ночі пожежники виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік 2
караулів затулили собою не тільки станцію, а й усю Україну. 6 чоловік загинули
майже відразу.
Їхні
прізвища повинні назавжди залишитися в нашій пам`яті, це:
·
Володимир Правик,
·
Микола Ващук,
·
Василь Ігнатенко,
·
Віктор Кибенок,
·
Микола Титенюк,
·
Володимир Тишура.
Герої Чорнобиля відомі всьому
світу. Їхніми іменами названі вулиці, про них написані книжки.
У важких умовах вдалося загасити
пожежу, попередити її розповсюдження її на інші енергоблоки… Суворий екзамен
тримали не тільки пожежники, а й транспортники, будівельники, медики,
спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі
діяли героїчно, самовіддано.
Наша доля, наше горе,
Біль пекучий – чорний
біль.
Сліз велике Чорне море!
Чорнобиль.
Чорний квітень, чорні
квіти,
Чорна враннішня зоря…
Не пішли до школи діти.
Ой біда!
Не на рік, і не на 10,
Не на вік, а навіки.
Погоріли білі весни,
Мов граки.
Допоможи нам, Божа
Мати.
Дай терпіння і зусиль.
Щоб забути, щоб не
знати –
Чорнобиль.
36 років тому на ліквідацію трагедії всього людства
поїхали люди з усіх куточків нашої України. Вони проявили мужність, героїзм,
вірність своїй Батьківщині, відвагу. Ціною своїх життів вони рятували людство
від страшної біди, вони загасили полум`я, не допустили непередбачених подій.
В Україні
проживає приблизно 3 000 000 осіб потерпілих від аварії на ЧАЕС, в
тому числі 96 000 дітей. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки
приблизно становить 600000 осіб, 165000 інвалідів чорнобильського лиха.
Надовго
ввійшла у кров та кості людей Чорнобильська трагедія. Скільки людей пішло з
життя, скільки стало каліками, а ще скільки народиться! А які жагучі муки
переносять матері, коли моляться біля лікарняного ліжка своєї дитини.
Чорнобильська трагедія – вічний біль. Він вчить нас відповідальності.
Випробування Чорнобилем проходить кожна людина, не тільки та, що була
ліквідатором на ЧАЕС, але й та, яка хоч на секунду задумається над тим, що
сталося. Пам`ять про людей, які жили, працювали і ввійшли у безсмертя
назавжди залишиться з нами.
Вічна
пам`ять загиблим!
